Коли судді стоять на колінах: хто відповість за знищення правосуддя?
Виклики незалежності суду: про страх, тиск і втрату принципів.
Вчора стала свідком стояння суддів КАС (М. Смокович, А. Жук, В. Мацедонська, О. Кашпур, Ж. Мельник-Томенко) на колінах перед активістами та «революційною доцільністю».
Звичайно, це метафоричний вислів. Однак вся сакральна суть дійства відповідала саме цій формі.
Ця колегія суддів, керуючись виключно страхом за власне крісло та своє майбутнє (навряд чи світле), легітимізувала моє незаконне звільнення з посади, поклавши все, що можна покласти, на імперативні норми закону, гарантії незалежності суддів, принцип правової визначеності та все те, чому нас усіх вчили на юридичному факультеті.
Про тиск псевдогромадських активістів, які збагачуються за рахунок іноземних донорів та підривають основи національної безпеки, я писала неодноразово.
Нагадаю одну з останніх публікацій двох малолітніх реформаторів, які намагалися тиснути на КАС та ВП ВС щодо усіх аналогічних справ, що наразі розглядаються цими судами (в тому числі в ній згадана і моя справа): публікація під назвою «Верховний Суд на роздоріжжі: врятувати себе чи недоброчесних суддів», яка вийшла день у день із розглядом однієї зі справ у ВП ВС.
У цій публікації суддям ВС відкрито погрожували розправою у формі непроходження перевірки декларацій доброчесності — якщо вони будуть задовольняти позови суддів щодо оскарження рішень ВККС та ВРП!
Нагадаю також, що жоден суддя ВС не заявив про втручання у здійснення правосуддя у зв’язку з цією публікацією.
Незважаючи на висновки ВП ВС щодо застосування норм права, які є обов’язковими для всіх суддів, та рішення Конституційного Суду України, — колегія суддів на чолі з М. Смоковичем свідомо та з прямим умислом легітимізувала право суб’єктів владних повноважень (ВККС та ВРП) нівелювати власні, вже реалізовані, акти індивідуальної дії та право звільняти суддів із порушенням усіх можливих процедур.
Коротко нагадаю: я успішно пройшла оцінювання колегією ВККС у 2019 році, однак мене звільнили з посади за наслідками проведення непередбаченої законом процедури повторного оцінювання вже пленарним складом ВККС (незаконність проведення такої процедури встановлена у постанові ВП ВС у справі судді В. Усатого).
Незважаючи на наявність подання ВРП про моє призначення на посаду, в якому вказано, що я відповідаю всім вимогам доброчесності та професійної етики, незважаючи на рішення ВП ВС про зобов’язання Президента розглянути це подання, — випадкові, але дуже вольові люди у ВККС (у новому складі) та ВРП (у новому складі) вирішили, що «закон тут — вони» та переглянули рішення ВРП, прийняте попереднім складом.
Давно помітила тенденцію: особи з низькими інтелектуальними якостями, які дориваються до влади, роблять усе, щоб позбутися розумних, адже вони почуваються ніяково поруч із ними, гостро відчуваючи власну неповноцінність.
Для стороннього спостерігача зазначу: за всі роки перебування на посаді щодо мене не здійснювалося жодне дисциплінарне провадження; я не набула жодного нерухомого або цінного рухомого майна; претензій у будь-яких правоохоронних органів, НАЗК тощо до мене не було; усі практичні завдання на оцінюванні я виконала з одним із найвищих балів.
При цьому на сьогодні вже винесена велика кількість позитивних рішень іншими колегіями КАС в аналогічних правовідносинах за позовами суддів щодо оскарження рішень ВККС.
Здавалося б, головуючий у моїй справі суддя М. Смокович вже мав досвід стояння на колінах перед ДГЕ (Дорадча група експертів), члени якої розклали голову КАС «на запчастини» під час співбесіди. Було гидко спостерігати за цим убогим видовищем, коли літній поважний чоловік, голова КАС, відповідав на такі ж убогі питання та зауваження іноземців, показуючи своїм виглядом: «Візьміть мене — я стану у будь-яку позу»! Але не взяли…
Як виявилось, цей досвід ще більше «вдосконалив» правову природу цієї людини.
Під час проголошення рішення пан Смокович червонів, ніяковів, його міміка та інтонація були подібними до тих, які він мав під час співбесіди в ДГЕ, але тут і сьогодні владу мав саме він!
Тим часом члени колегії схилили голови, шукаючи порятунку для своєї совісті у візерунках підлоги…
Для цієї колегії суддів КАС та всіх подібних осіб зазначу: якщо довго стояти на колінах — починається незворотний процес в організмі на біологічному та духовному рівні!
Це точно та сама незалежність суду, яка є метою судової реформи вже одинадцятий рік?!
А ми йдемо далі! І пам’ятаємо: добро завжди перемагає зло, і те, що є протиприродним, — приречене на загибель, адже закони Всесвіту та природи (для когось — закони Божі) мають вбудований механізм витіснення того, що суперечить принципу справедливості та розумного балансу!
P.S. Пропоную всім, хто свідомо та умисно чинить подібні беззаконня, починати записуватися на процедуру щирого каяття. Вона буде відбуватися в тій же позиції — на колінах, але вже перед українським суспільством!
P.P.S. Дегенеративні особистості, на жаль, змушують витрачати час на спілкування з ними, але існування цих осіб водночас дозволяє більш тонко відчувати справжню красу та гармонію навколо.
